Делегація посольства Республіки Казахстан в Україні відвідала батьківщину Тараса Шевченка
22 червня, перебуваючи з офіційним візитом у Звенигородському районі, делегація у складі Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Казахстан в Україні Дархана Калетаєва, другого секретаря Посольства Азамата Каржаубаєва, військового аташе Посольства Нуржана Омарова, консула Болата Каткенова спільно із народним депутатом України Сергієм Нагорняком, головою Звенигородської районної ради Сергієм Струком, головою Звенигородської районної державної адміністрації Юрієм Піковським, головою Звенигородської міської територіальної громади Олександром Саєнком та головою Шевченківської сільської громади Сергієм Смальком відвідали історико-культурні об’єкти в селах Моринці й Шевченкове, що входять до Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка».
В.о.генерального директора заповідника, заслужений працівник культури України Людмила Шевченко провела екскурсії в Моринському музейному комплексі, у літературно-меморіальному музеї Тараса Шевченка. Гостей зачарували мистецькі вироби народних майстрів ковальської та гончарної справи, численні музейні матеріали, що розповідають про життя й творчість Кобзаря.
Учасники візиту поклали квіти до підніжжя пам’ятника матері Тараса Шевченка в Моринцях, біля обеліску Слави в Шевченковому, на могили батька й матері поета. На завершення офіційного візиту гості обмінялися цінними подарунками- сувенірами, книгами, картинами, що символізують рідні їм країни.
Для дипломатичних представників делегації Казахстану, мешканців цієї країни Тарас Шевченко є такою ж національною гордістю, як і для нас, українців. Він пробув на засланні в цій далекій стороні 10 років, 2 місяці і 27 днів, з 30 травня 1847 року по 2 серпня 1857 року. Тарасові Григоровичу судилося стати першим живописцем у Казахстані, повно та глибоко відобразити життя та побут казахів. До нього тут не існувало зображального мистецтва. Навіть у каторжних умовах поет зробив свій внесок у науку Казахстану як географ, етнограф і художник.
Він першим намалював портрети казахів та зразки казахського живопису. Шевченко в період експедиції часто зустрічався з ними, бував у юртах, бешбармак запивав пахучим кумисом, учився говорити по-казахськи. Перебуваючи під час заслання на землях казахів, каракалпаків, поруч із туркменами, Шевченко не мав можливості спілкуватися з місцевими жителями, та коли казармений режим послаблювався, він прагнув задовольнити свій інтерес до життя, історії, сучасного становища, уявлень та вірувань тамтешніх народів.
Тараса Шевченка було включено до Аральської описової експедиції, яку очолив капітан-лейтенант флоту, географ О.І.Бутаков, у ході якої виконав близько 30 художніх робіт – олівець, сепія, акварель, олія. В Орській фортеці, де місяцями тривала принизлива муштра, він порушив царську заборону писати, а свої твори потай записував до саморобних «захалявних» зшитків. Тут написав 21 твір.
Поет познайомився з добрими й мужніми казахами, яким так само, як і українцям, жилось дужо важко, але вони підтримували його, як могли, а він розділяв їхні болі та радощі. Кобзар одним із перших написав про казахський народ. У нестерпних умовах смердючої казарми на засланні він збагнув і проникливо відтворив сувору й похмуру природу Приаралля, своєрідну красу вилицюватих облич його мешканців, а також склав вражаючий образотворчий мартиролог народів, пригнічених і знедолених російським царатом.
Тарас Шевченко, перший посол України в Казахстані, перебуваючи в засланні, попри заборону малювати, створив майже 450 творів, з яких 350 змальовують красу казахів та велич їхнього краю... Великий Акин Таразі – одна із незримих ниток, що уже більше півтора століття пов'язують український і казахстанський народи.
