Великий день настане ще для нас!
Дорогі жителі територіальних громад Звенигородського району!
У 60-ий день війни, коли ми промовляємо «Христос Воскрес», у Великодню ніч міцніє наша душевна сила, і світлий день Воскресіння на весняних крилах несе в рідний край благодать, яка з вогнем зійшла з небес.
Цей Великдень, який ми святкували 30 років поспіль у незалежній Україні, не схожий на інші. Причепурюючи оселі й вулиці, ми відчували розпач згорьованих українців, які втратили дім і нині знайшли прихисток у Шевченковому краї. Місивши тісто, фарбуючи крашанки, замість злагоди в душі, витирали на щоці гірку сльозу, бо в підземеллі «Азовсталі» вже закінчується їжа. Куштуючи паску, утихомирювали біль у серці, бо більше 200 українських дітей уже ніколи не спробують рум'яний окраєць пишного маминого чи бабусиного великоднього хліба.
Цей Великдень нагадує нам, що Ісус Христос, син Божий, був розіп'ятий на хресті, помер страшною смертю, але воскрес заради нашого порятунку. Пошматованою російською ордою є нині поранена ненька - Україна, але встане з руїн, отримає Божі нагороди - перемогу й мир. Вірмо, що відлік воєнного часу ми пройдемо разом, що російські кати тонутимуть у вирі сліз багатостраждальних українців, горітимуть у пеклі мужності й нескореності наших захисників.
Цей Великдень - із ще гучнішим церковним дзвоном, із нездоланною вірою в перемогу, незламною надією про мир й безмежною любов'ю до згуртованої й загартованої України. Нехай наші серця завжди будуть наповнені милосердям, помисли стають щирими та добрими, хай благословляються засадами Євангельських чеснот.
Великий день настане ще для нас!
І сонце зійде, й буде в нас погожа днина.
Ми скажемо усі: «Христос воскрес!»
«Воістину воскрес й ВОСКРЕСНЕ УКРАЇНА!»
