Ландшафтний заказник у Пединівці

Встала весна, чорну землю
сонну розбудила,
уквітчала її рястом,
барвінком укрила.
І на полі жайворонок,
соловейко в гаї землю,
убрану весною,
вранці зустрічають…

     Ось як напрочуд просто і в той же час реалістично проникливо  міг описати природу рідної землі тільки наш великий земляк Тарас Шевченко.  Щоб так влучно дібрати словесні перлини  і поєднати їх в неповторне унікальне віршоване явище треба бути безмежно закоханим у  рідну землю і її унікальну та неповторну природу.  Певно такими і є мешканці місцини, що межує з рідними Кобзаревими селами. А називається це місце - село Пединівка. Розташоване далеко від загазованих транспортних магістралей і гомінких людських потоків, майже на самому краю Звенигородщини воно з віків потопає у буйноквітті смарагдової незайманої первоствореної природи. Але, як казав славетний наш земляк: «Все йде, все минає…», тож і до Пединівки докочується не тільки відгомін глобалізації, але й і решта не зовсім приємних, окремих її  наслідків. В першу чергу  це стосується довкілля. Як і скрізь розорюються придатні для хліборобства землі, та й сама побутова діяльність людини приносить  матінці-природі чималу шкоду. Але як зберегти цей унікальний божий дар для нащадків, щоб і внуки та правнуки могли не тільки за переказами чути про її красу, але й мали можливість  босоніж ступити на зелену траву та вслухаючись у вранішній пташиний передзвін на повні груди вдихати п’янке, аж до запаморочення чистюще повітря.  Над цим питанням задумалися у Пединівці ще в 2014 році, коли давно визрілу колективну ідею взявся зреалізовувати разом з однодумцями сільський голова Анатолій Васильович Бойко. Тоді й виник план створення місцевої заповідної зони. Тим паче, що на території сільської ради є чимало землі, котра в силу геодезичних особливостей не придатна для ріллі. Це балки, яри, пересічена місцевість, круті схили та чагарникові зарослі, болото. І все розташоване компактним суцільним масивом. Тож від стадії віртуального проекту до практичного втілення минуло зовсім мало часу. Діставши згоду і схвалення у голови районної ради та заручившись погодженням комісії райдержадміністрації сільський голова почав діяти. До доброї справи підключився одразу депутат районної ради від села Олександр Гринько та місцеві активісти громадської організації. Для  практичної реалізації задуманої справи  створена місцева громадська організація» Дружба». А вирішено – зроблено.  Не вдаючись до опису чималого загалу паперової, погоджувальної та експертної роботи, на сьогодні результат виправдав очікуванні – в Пединівці рішенням сесії Черкаської обласної ради запропоновану місцевість оголошено територією та об’єктом природно-заповідного   фонду, що має естетичне, виховне, наукове та природоохоронне значення і підлягає охороні.  А висловлюючись простіше – створено ландшафтний заказник «Попівка», площею 137,5 гектарів. З яких 28, 6 вкриті лісом, 78,2 пасовищами, 2,4 сіножаті, заболочені землі складають майже  16 гектарів, під ставками і природними водоймами розташовано майже 7 гектарів. На його території представлені різноманітні фації долинно-балкової місцевості, наявні популяції багатьох видів судинних рослин, автохтонної флори регіону, що стали рідкісними в зв’язку із інтенсивним використанням земель у сільськогосподарському виробництві. Відмічені місця проживання багатьох видів фауни, в тому числі рідкісних. А ще науковці, що приїздили в заказник, знайшли тут рослини, занесені до Червоної книги Білорусі та Прибалтійських країн. Громадськими активістами засаджено чималий шматок вільної площі саджанцями сосни, є навіть рідкісні екземпляри кримської сосни, а токож  глоду, берези, висаджено горіховий гай. Особливо багато зусиль для цього доклав бувший агрономом колгоспу, місцевий активіст, житель села Пединівки Пономаренко Петро Миколайович. Часом придбання посадкового матеріалу робилося за власні кошти сільського голови та активістів. Зариблено ставки, котрі знаходяться на території заказника. Споруджено будиночок для охорони чималих угідь. Щоденне вартування  проводиться членами  громадського товариства, яких нині нараховується вже більше восьмидесяти і не тільки з місцевих, але навіть із Звенигородки та навколишніх сіл. З гордістю говорять, що в заказнику за останній рік збільшилася популяція куріпок, є фазани та інша хвостата і вухата дичина. І саме головне, що створеним спільною працею зможуть користуватися всі члени громади. Тож зроблено чимало, але вистачає і планів.  Серед переліку яких – розробити туристичний маршрут по заказнику, опорядкувати місця для відпочинку, заліснити вільні ділянки.
     Нещодавно голова районної ради Володимир Кучер побував  у Пединівці щоби особисто оглянути новостворений заказник. А про побачене сказав так: «Це дійсно справляє враження. В самому центрі України, де майже кожен клаптик землі розібраний, знаходиться така перлина незайманої природи. Дуже добру справу зробили пединівці. Такі починання я завжди готовий підтримати. Поки окремі керівники плачуться та бідкаються приказуючи «якби нам дали, то ми б зробили», у Пединівці хочуть робити і роблять. Не чекаючи децентралізації, чи якихось особливих повноважень, люди об’єднавши зусилля змінюють своє життя.  А це додає впевненості у власних можливостях, згуртовує і об’єднує громаду, та має  бути прикладом для інших сіл району».