У Звенигородці, до річниці смерті Тараса Шевченка, провели поминальну панахиду

Громада районного центру прийшла  до пам’ятника Кобзареві, щоб помолитися за упокій його душі, згадати словами вдячності славетного свого земляка. Він помер в 1861 році у віці 47 років.  За чотирнадцять років до цього за свою проукраїнську позицію  був заарештований російським царатом та приречений на довгі роки заслання і поневіряння віддаленими околицями «тюрми народів». Незважаючи на заборону писати і малювати Тарас Шевченко створив на засланні сотні малюнків, декілька поем та написав десятки віршів.  Звільнений тільки за три роки до смерті. Незважаючи на підірване здоровя він активно займався просвітницькою діяльністю, власним коштом видав українською мовою «Буквар». Шевченко був  похований на Смоленському кладовищі у Санкт-Петербурзі, а через два місяці труну з його тілом, як і заповідав, перевезено в Україну, де 22 травня 1861 року його  і прийняла на вічний спокій рідна земля. Зараз у світі налічується близько 1400 памятників Тарасові Григоровичу, з яких майже 130 за межами України в 35 країнах світу, а твори перекладені на десятки мов.  Унікальна творчість Тараса Шевченка та його подвижницьке життя зробили Кобзареву постать одним із найпотужніших, найпривабливіших і найвідоміших символів України та українського народу пізнаваних у світі. Під час мітингу-реквієму зі словом  про неоціненний внесок  геніального поета у розвиток і становлення української нації та її духовності виступили представники влади,  громадських організацій, культурні та релігійні діячі. Шевченкові та власні  вірші, присвячені  Кобзареві,  читали пересічні звенигородці. Присутні на заході поклали вінки і квіти до підніжжя пам’ятника  та запалили поминальні свічки. В заходах взяв участь голова районної ради Володимир Кучер, депутати та працівники виконавчого апарату районної ради.