Голова районної ради взяв участь у Дні села Моринці
В Україні є кілька неймовірних місць, які складають самобутню діадему перлин культурного надбання нації. Одне серед них – село Моринці. Тут, посеред дивовижної природи, неповторних лісів та безкраїх чорноземних нив, з маленькими чепурними хатками і щирими, привітними людьми народився і зростав великий українець - Тарас Григорович Шевченко. Шануючи його пам'ять в селі відтворено та споруджено чимало об’єктів пов’язаних з ім’ям великого земляка. В населеному пункті діють об’єкти соціальної сфери, розвивається інфраструктура послуг. На малу батьківщину Кобзаря протягом року приїздить чималий загал відвідувачів, особливо у дні роковин поета та проведення загальнонаціональних свят і фестивалів. Особливим у цьому ряду торжеств стоїть День села, який відзначають щорічно на Святу Трійцю. На свято в Моринцях завжди людно та гамірно. Не став виключенням і рік нинішній. Ще з самого ранку на центральному майдані зібрався численний люд з місцевих мешканців, далеких і близьких гостей, розкиданих по світу земляків і тих, для кого Моринці стали рідними і близькими. Голова районної ради Володимир Кучер, на запросини Моринської громади, 27 травня також взяв участь у згаданих урочистостях. Вітаючи морян, котрі зібралися в переповненому будинку культури, зі святом Володимир Кучер наголосив на унікальності Моринців, як батьківщини Тараса Шевченка, та підкреслив, що історію села творять люди своїми руками, щоденною працею та завзяттям. Побажавши громаді процвітання, голова районної ради вручив Почесні грамоти Звенигородської районної ради мешканцям села: Кубраку Олексію Корнійовичу, Зоркіну Віктору Петровичу і Гонді Миколі Степановичу за їх активну громадянську позицію, особистий внесок в розбудову моринської громади та з нагоди Дня села. А передувало офіційній частині відкриття пам’ятного знака першій письмовій згадці про Моринці, датованій 1648 роком. В ті часи, на початку визвольної війни українського народу, через Вільшану на Моринці проходив загін Максима Кривоноса. Відтоді село і веде свій відлік.
Сільське свято вирувало, дзвеніло різноголоссям співу до самого вечора. Традиційні юшка, каша, ігри та конкурси, а також нагороди і призи надавали йому колориту та неповторності.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
