28 жовтня-річниця вигнання нацистських окупантів з України
Друга світова війна 1939–1945 років стала найбільшою трагедією людства у XX столітті. Для українців війна з нацизмом розпочалася 1 вересня 1939 року із бомбардувань Львова силами люфтваффе. 11 вересня частини вермахту ввійшли до Галичини, але за таємними домовленостями між Гітлером і Сталіним німецькі війська за 2 тижні відступили на захід.
22 червня 1941 року розпочалася війна між учорашніми союзниками – Третім Рейхом та СРСР, унаслідок чого, як повідомляється на офіційному вебсайті Українського інституту національної пам'яті, до кінця року більшу частину України окупували німецькі війська.
У грудні 1941– січні 1942-го радянські війська організували перший великий контрнаступ на території України, але зайняли лише незначні ділянки в Криму та під Барвінковим. Спроба навесні 1942 року розвинути попередній успіх призвела до двох катастрофічних поразок радянських сил у Криму і під Харковом та їхнього відступу аж до Волги. Усю нашу територію зайняли окупанти.
У лютому наступного року, розвиваючи наступ після перемоги під Сталінградом, Червона армія зайняла Харків і деякі інші українські міста, але вже в березні залишила їх через німецький контрнаступ. Лише восени розпочалось остаточне вигнання з України нацистських окупантів. 28 жовтня 1944 року радянські війська вийшли на околиці міста Чоп на Закарпатті. Однак боротьба на тій ділянці розтягнулася аж до 25 листопада.
77 років тому в цей жовтневий день відбулося вигнання нацистських окупантів із України. З нагоди цієї історичної події голова Звенигородської районної ради Сергій Струк, міський голова Олександр Саєнко, голова Звенигородської районної державної адміністрації Юрій Піковський спільно з ветеранським активом громади вшанували визволителів, які перемогли поневолювачів, поклали квіти на Пагорбі слави, біля стели "Кільце зімкнуто", танка Т-34 на постаменті, установленого на згадку про з'єднання 6-ї танкової армії 1-го Українського фронту, 5-ї гвардійської танкової армії 2-го Українського фронту та оточення Корсунь-Шевченківської групи німецьких військ.
Українців у війні загинуло більше, ніж сукупні людські втрати Великої Британії, Сполучених Штатів Америки, Польщі, Канади та Франції. Досвід боротьби із нацизмом навчив, що війна завжди закінчується в столиці агресора.
У вигнанні окупантів брала участь уся Україна: регулярні радянські війська та червоні партизани (разом понад 3 мільйони солдат-українців), національне підпілля на чолі з Українською повстанською армією (близько 100 тисяч вояків) і бійці на всіх інших фронтах світу, що наближали спільну перемогу над Гітлером.
Пам’ятаймо всіх…
