На Аскольдовій могилі український цвіт
104 роки тому 29 січня юні захисники Української Народної Республіки ціною власного життя зупинили наступ більшовицької армії, проявивши сміливість заради незалежності України.
На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській, Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. Коли українські війська відступили до станції Крути, на їх підтримку направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького в складі чотирьох сотень (400–450 курсантів і 20 старшин (офіцерів) та першу сотню (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. До них приєдналися ще близько 80 добровольців підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина.
Після запеклого багатогодинного бою, користуючись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які перебували в резерві, потрапили в полон. Наступного дня вони були розстріляні або замордовані. Згодом студентів Народного університету Олександра Шерстюка, Ісидора Пурика, Борозенка-Конончука, Головащука, Чижова, Сiрика, Омельченка (сотника); студентів університету Св. Володимира Олександра Поповича, Володимира Шульгина, Миколу Лизогуба, Божка-Божинського, Дмитренка, Андрiїва; гімназистів 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiя Соколовського, Євгена Тернавського, Володимира Гнаткевича, Григора Пiпського, Івана Сорокевича, Павла Кольченка (прапорщика), Миколу Ганкевича поховали на Аскольдовій могилі в Києві.
Про бій під Крутами довго не згадували. Лише в незалежній Україні заговорили про подвиг студентів. На державному рівні пам’ять героїв битви почали шанувати з 2004 року. У 2006 році на місці подій відкрили Меморіал пам’яті. Подвиг Героїв Крут – це символ звитяги, патріотизму й жертовності в боротьбі за державну незалежність.
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті
