104 роки тому тероборона Звенигородщини розгромила російську армію
Сьогоднішня війна є продовженням битви, що розпочалася понад 100 років тому, коли злочинний більшовицький режим узявся знищити Українську народну республіку.
У лютому 1918 року, після Крут і злочинів у Києві, більшовицьке угрупування посунулося на Черкащину. Їхній шлях закінчився на залізничній станції, що в той час називалася Бобринською, а нині імені Тараса Шевченка біля Сміли. Там загони Вільного козацтва запитали у загарбників за «паляницю». Або ж не запитали, а пригостили свинцем.
Вільне козацтво, столітній попередник нинішньої територіальної оборони, почало формуватись весною 1917 році для захисту від усяких заброд та оборони «вольностей українського народу». Загони формувалися на козацьких традиціях у вигляді територіальної самооборони з виборною старшиною. При отриманні інформації про наближення більшовицької орави до станції Бобринської підтягнулись загони Звенигородського коша, а також черкасці та єлисаветці.
Загальне керівництво здійснював штаб Звенигородського коша на чолі з Юрком Тютюнником. Бій тривав цілий день, обидві сторони зазнали значних втрат. Справу вирішила запекла нічна атака козаків. Росіяни не витримали натиску й кинулися навтіки, кинувши зброю.
Наступного дня штаб Звенигородського коша Вільного козацтва телеграмою звітував військовому міністрові УНР: "У ніч із 21 на 22 (лютого) (за новим стилем це 7 березня) отрядом вільного козацтва Звенигородщини був даний бій більшовикам на ст. Бобринська. Більшовики зовсім розбиті і переслідуються отрядом в напрямку ст. Знаменка. Станція Бобринська згоріла і зараз в наших руках. Взято в бою 3 гармати, один бронеавтомобіль з кулеметом, цілком справні, полонені, багато зброї, патронів і всякого військового майна".
СЛАВА УКРАЇНСЬКІЙ НАЦІЇ! та смерть каzапській федерації
