Бути поруч із людьми, які вчаться жити наново
Сьогодні ми найбільше мріємо про той день, коли в наших громадах працьовиті господині спечуть великий запашний коровай, дбайливо покладуть його на барвистий вишитий рушник, діти візьмуть у руки повітряні кульки й квіти, а старші – урочисті синьо-жовті прапори й зустрічатимуть з війни Героїв-переможців-синів і доньок, батьків, братів, чоловіків. День Перемоги обов'язково буде! Доки ми очікуємо на нього, згуртовано боремося з бідами й тривогами в безпечному тилу.
Із перших днів війни жителі Мокрокалигірської громади на чолі з головою Вікторією Пипою активно волонтерять, надають прихисток, допомагають Збройним силам України продуктами. Чимало з місцевих боронять країну на фронті, а за них моляться земляки. Єдність влади, мешканців та нових жителів сіл, які вимушено залишили свої домівки й опинилися на Звенигородщині, є помітною, адже переселенці відчувають себе одним цілим із місцевою спільнотою. Таку міцність думок, емоцій, турботи відчули представники Благодійного фонду «Розвиток батьківщини Тараса Шевченка», працівники виконавчого апарату Звенигородської районної ради під час реалізації ІІІ етапу грантової програми від українсько-американського Благодійного фонду Razom for Ukraine, що відбувся 7 вересня.
Погожий вересневий день, коли де-не-де жовтіє листя на деревах й не хочеться вірити, що літо закінчилося, згуртував у центрі громади всіх внутрішньо переміщених осіб із Киселівки, Ступичного, Сухої Калигірки, Ярошівки, Мокрої Калигірки, щоб вони відчули щиру турботу благодійників, отримуючи продуктові й гігієнічні набори. Хтось із цих громадян бачив чи пережив щось страшне, хтось плаче, хтось не може спати, нормально їсти, не має сил подбати про себе чи робити важливі щоденні справи.
Безхмарна днина, лагідне сонце, тонка павутина, що звисає на кущах, допитлива дітвора… Осіння ідилія, яку час від часу затьмарюють засмучені обличчя дорослих. «Як же я сумую за рідним домом, який стоїть, поранений уламками ворожої ракети, пусткою на Миколаївщині»,- не стримуючи гірких сліз, розповідає переселенка Наталія Скляр і водночас тихо повторює своє щире «дякую» людям, що так тепло прихистили в Мокрокалигірській громаді, де їй доводиться рятуватися від воєнних жахів. Брати Ігор, Станіслав та Олександр Пищики з Гаврилівки Херсонської області навчаються в школі, знайшли нових друзів-однолітків, проте мріють про повернення разом із батьками в рідне село.
«У житті евакуйованих родин радощів нині небагато, тож ми повинні докладати ще більше зусиль, щоб їм було тепло на душі й в оселях, щоб вони не відчували голоду й холоду. Кошти, які ми отримали від Благодійного фонду Razom for Ukraine, дбайливо спрямували на допомогу родинам-біженцям з тимчасово окупованих територій. Там зараз триває війна, яка несе горе всьому українському народу. Найбільше потерпає вразлива та дорога для всіх нас його частина — це діти та жінки багатостраждальної української землі, тож ми повинні бути поряд, разом долати біду й гуртом чекати на омріяну перемогу»,-такими нині емоціями забарвлені думки голови Благодійного фонду «Розвиток батьківщини Тараса Шевченка», депутата Звенигородської міської ради Євгенія Петрова.
Поділяючи й повсякчас підтримуючи засади благодійності, голова районної ради Сергій Струк разом зі своїми колегами знають, що нині немає чужих українців, а є свої для своїх, отже, треба гуртувати людей і давати їм відчуття, що вони не сам на сам з війною. Підтримка потрібна малим і дорослим, молодим і літнім, колись успішним і тим, хто нині втратив усе.
Ми вирвемо з vорожих пазурів свою країну. Збудуємо міцніші стіни. Поставимо нові вікна й двері. Наші оселі будуть іще світлішими. Ідучи крок за кроком до переможного світанку, пам'ятаймо, що такі людські якості, як співчуття, щирість, відвага, людяність, доброта та милосердя, допоможуть здолати посягання агресорів.
УКРАЇНЦІВ НЕ ПЕРЕМОГТИ!
@Razom for Ukraine #RazomGrants #РазомГрантс #RazomforUkraine #razomforukraine #razomgrants
#razomgrassroots #разомдляукраїни #разомгранти
