Шлях до захисників з вірою в перемогу
«Не зважали ні на рвучкий вітер, ні на зливу із мокрим снігом, що заліплював лобове скло наших трьох автомобілів, бо ми їхали до своїх, поспішали до рідних хлопців на передову», - такими словами-спогадами починає розповідь голова Звенигородської районної ради Сергій Струк. Разом із головою Благодійного фонду «Розвиток батьківщини Тараса Шевченка», депутатом Звенигородської міської ради Євгенієм Петровим, із відчайдухами - волонтерами Віталієм Вовченком, Миколою Дяченком, Юрієм Полив’яним, Богданом Прокопенком, Борисом Лещенком вони повернулися звідти, де сильно б’ють російських чужинців наші мужні захисники. Споряджені смаколиками, засобами гігієни, продуктами харчування, будівельними матеріалами, ліками, одягом, фруктами, цигарками, лопатами, сокирами, долали українськими шляхами впродовж двох діб відстань, яка міцно єднає відносно безпечний тил в серці України й окуповані області, де ведеться запекла боротьба за вільне життя.
Згуртувалися й поїхали не лише, щоб передати вагомий гуманітарний вантаж, дбайливо зібраний жителями Звенигородської, Стеблівської, Мокрокалигірської громад, а щоб підбадьорити словом, обійняти душі, подякувати віч-на-віч кожному землякові, побратимам, подарувати малюнки, обереги, листівки з побажаннями, виготовлені дітьми. Були й міцні чоловічі рукостискання, і спільно скурені цигарки, і скупі посмішки, і ніжні погляди з глибоких схованок очей від отриманих привітів дружин, матерів, синів і донечок, а головне – залізна віра в перемогу й сталеві слова титанів: «Смерть ворогам!»
Позаду - сотні кілометрів до захисників на передову, попереду - шлях до мирного світанку. А сьогодні - щирі слова людської вдячності всім, хто поділився теплом щедрої душі, надав усе необхідне й важливе, що допомагає нашим хлопцям-оборонцям бути сильнішими:
Євгенію Петрову, Вірі Притульській, Дмитру Сороченку - депутатам Звенигородської міської ради від політичної партії «Слуга Народу»;
волонтерам Віталію Вовченкові, Миколі Дяченку, Юрію Полив’яному, Богданові Прокопенку, Борису Лещенку;
Ганні Вовненко, Ларисі Сайчук, Віктору Замризі, Ларисі Сливі;
родині Короташ за виховання сина Євгена, учня 5-А класу, який власними силами зібрав та передав передачу танковій бригаді;
колективу АЗС «ЦЕНТР»;
згуртованим жителям, учням і працівникам закладів освіти, культури, лідерці волонтерського руху Лідії Долінській зі Стеблівської громади, яку очолює голова Олексій Данільченко;
жителям сіл Княжа, Стебне Звенигородської громади;
учням та класному керівнику 2-А класу Звенигородського ліцею №3;
учням Звенигородського спортивного ліцею;
школярам і вихованцям закладів загальної середньої та дошкільної освіти Звенигородської міської громади;
студентам і працівникам Багатопрофільного регіонального центру професійної освіти у Черкаській області, розташованого в селі Мокра Калигірка, та його директору Станіславові Кошолапу;
працівникам виконавчого апарату Звенигородської районної ради.
Справді, такий безмежний людський дух, незламна надія й відчутна опора воїнам символізують мрію про мир, надихають рухатися вперед та боротися за рідну землю. Жорстокість ніколи не придушить свободу вільних. Україну не здолає росія, бо наші далекі й близькі шляхи, крізь рвучкий вітер чи зливу, - до захисників із вірою в перемогу!
СЛАВА ЗСУ! УКРАЇНА СТОЇТЬ!
